• Ви знаходитесь тут:

  • ГОЛОВНА
  • Шаповалівка від сивої давнини

Матеріали зібрала та узагальнила вчитель історії Шаповалівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Фесенко Галина Іванівна

Село Шаповалівка Борзнянського району Чернігівської області розташоване в зоні Полісся, за 20 км. на схід від річки Десна, в точці з географічними координатами 50 16 північної широти і 32 15 східної довготи.

Воно займає площу 112 гектарів, Населення в Шаповалів ці (за станом на 1 січня 2014 року) 1494 чоловіки.

Місцевість, на якій розташоване село - рівнина. З північного заходу на південний схід ,через село, проходить низовина колишньої річки Дрон, яка була притокою річки Сороки та Березенки. В трьох місцях ця низовина розкопана і створені штучні водойми - які які природно з»єднаються невеликими протоками, що пересихають влітку.

Від районного центру Борзни, село Шаповалівка знаходиться на відстані 7 км., а від обласного центра , М.Чернігова на відстані 110 км.

Шаповалівка є центром Шаповалівської сільради.

За 2 км. Від села проходить автострада Москва-Київ. З якою село зв»язано шосейною дорогою.

Через село щоденно курсують автобуси по маршрутах Борзна-Кербутівка, Борзна -Високе, Борзна-Чернігів.

Із корисних копалин на території села та його околиць є торф, який видобувається головним чином на добриво, і глина, яку використовують для виготовлення цегли-сирцю та інших господарських потреб населення.

Грунти переважно чорноземні. Частково опідзолені і сіро піщані.

Головне заняття населення-сільське господарство.

Про походження назви села місцеві сторожили розповідають дві легенди. В одній з них говориться про те, що перші поселенці даної місцевості займались валінням шапок. Тобто були «шаповалами»; у другій - що населення належало колись багатому землевласникові на прізвище Шаповал. Кількість старожилів вказують на достовірність другої легенди.

Про час заснування села точних відомостей нема «старожили сказали. -зазначається в «Генеральному слідстві про маєтності Ніженського полку» -что кем оноє село осаживано и корда .-того не упомнят».

СЛазаревский у праці «Описаниє старой Малороссии» пише «Вознекновение села . так близько находившегося от Борзенкского «городка», может бьіть относится к концу ХУІ»

У ХУП ст.. Шаповалівка козацьке сотенне містечко Шаповалівська сотня входила до складу Ніжинського полку і «занимала берега частью бьівшей реки , в нене болота Большой Дочи, а частью двух речек- Сороки и Борзньї»

«... за гетьмана Брюховецького,- відмічається у 2Генеральному слідстві про маєтності Ніжинського полку,- село бьіло в диспозиции войсковой; а потом , из его ж гетьманской воле, определено бьіло полковнику нежинскому Небабе. По нем Небабе В ладе Скорбацкий сотник шатюваловский; по Скорбацком / Курбатский см. У Лазаревського, описаниє старой Малороссии, П. 157/, з його ж гетьмана Брюховецького, так и за многогрішного, Владе оньїм селом. А за гетьмана Самойловича, з його воли гетьманской отдано бьіло полковнику великоросийскому. Мешкаючему при

гетьманове в Батурине, а його полковника шимени и прозвання не упомнят. А по Самойловичу за Мазепьі и за Скоропадського, якие бьіли при них гетьманах полковники. То одное село имели, з воле гетьманской, зона глуховского Богдан Григорович Скорнаков-Писарев, по грамоте его императорского Величества, данной наранк комендатства 1721 году. Кроме више показаннях владельцев инное село ни в чьем владении не бьіло.

З кінця ХУШ ст. Шаповалівка-волость. До неї належали села: Високе, Головоньки, Носелівка; хутори: Буланий, Галайбин, Мала Доч, Кочманівщина та інші.

Кількість населення весь час зростає. Якщо за переписаними книгами 1666 року у Шаповалівці було селянських та Кобилянських дворів 91, то на початку ХУШ ст.. в селі було 282 двори, в кінці ХУШ ст. - 303, у 1858ь.-807, кількість населення у 1897 році становила 4728 чол.

Після ліквідації козацьких вольностей на Україні шаповалівські старшини, як і старшини інших сіл. Одержували звання дворян. Козацька ж голота була покріпачена. 12 червня 1799 р. вільними селянами с. Шаповалівки, Миколаївки та Носелівки піп з церковного звону прочитав царську грамоту. В якій зазначалось, що вони разом з сім»ями , землею та майном «пожалувані» Павлом І « у вічне і потомственне володіння» поміщикові генералу-лейтенанту Євдокиму Простоквашину. Оригінал цієї грамоти зберігається в чернігівському історичному музеї. Той. Прибувши, зразу ж заходився наводити порядки в дарованих йому селах: відібрав землю у селян. Примусив платити подушне, відбувати панщину, непокірних сік батогами і різками. Зранку до вечора гнули люди спини на панських ланах, у господарстві поміщика, обливаючись потом і сльозами.

Але думка про волю не покидала селян. Вони покладали надію на те, що після смерті Простоквашина, оскільки в нього не було спадкоємців . знову стануть вільними.

Простоквашин раптом одружився з молодою дівчиною. Після його смерті селяни вільної не одержали. Всією громадою, - розповідається в ст. О.Макарець « 3 минулого Шаповалівки»,- вони припинили орати панське поле, косили для себе панські сіножаті, вигнали худобу на панське пасовище тощо. Великий переполох викликала заява шаповалівців про те, що вони «повинні бути вільними»/. Архів, аркуш справи №3/».

Для «вдушення» у с. Шаповалівка виїхав у супроводі станового пристава поліцаїв предводитель борзенького повітового дворянства, але селяни вигнали їх із села. Для «водворения спокойствия» у Шаповалівку у супроводі озброєного загону виїхав сам губернатор. Він утворив у селі військову судову комісію. Яка 24 липня 1842 року провела жорстку розправу над селянами. Організаторів і учасників виступу заарештували, катували різками та нагаями, і заслали у Сибір на каторгу.

Командир же озброєного загону, що придушував виступ селян, Гореславський одружився з вдовою Простоквашиною і став хазяїном Шаповалівки.

« В епоху освобождения крестьян Шаповаловка.- зазначається в праці «Росия»,- принадлежала Ул.Бас.Гореславского, владевшей здесь 3800 дес.земли».

Землеволодіння Гореславських зберігалось і після скасування кріпосного права, і хоч селяни формально були вільними, через безземелля і злидні, змушені були працювати , продовжувати гнути спину на ланах та маєтку поміщика.

Внаслідок проведення буржуазних реформ у 60-х роках XIX ст.. в Росії і в промисловості швидко розвивається капіталізм. Він проникав і в сільське господарство. В селі поглиблюється класове розчарування; зростають злидні і безземелля простих землеробів, багатіє заможна верхівка села. Так поміщик Гореславський володіє 1000 десятинами землі, куркулі: Сивун Григорій-250, Сивун Йосип -200, Василенко -180, Титаренко- 60 дес. У маєтку Гореславського була побудована винокурня (нині Шабалинівський спиртзавод).Панщина була замінена поденщиною. Селянство залишалось в повній залежності від поміщика те ще додатково потрапило в кабалу до своїх односельчан в кабалу.

Напередодні революції 1905 року класова боротьба в країні ще більше загострювалась, все грізнішими і могутнішими ставали хвилі революційних виступів робітників в містах на фабриках, заводах, передові революційні ідеї все частіше проникали в село. Пролетарська партія, готуючись до штурму самодержавства, зміцнювала союз робітничого класу з бідним селянством, посилала своїх представників на села , вела там агітаційну роботу.

У Шаповалів ці в цей час теж працювала група пропагандистів -агітаторів , яка входила до складу Борзнянської с.-д організації. Членами цієї групи були: Савченко-Бельський Олександр Михайлович, Щербань Андрій Іванович, Ященко Никифор Герасимович та інші.

Але репресії царського уряду не могли погасити полум»я народного гніву. В країні назрівали революційні події 1917р.

Звістка про лютневу буржуазно-демократичну революцію швидко розійшлися по всіх містах і селах країни. Почалися вибори до Рад. До Борзенької Ради від трудящих села Шаповалівки був обраний сільський фельдшер Крамар Яков Харитонович.

Після перемоги Великої Жовтневої Соціалістичної революції радянська влада в Шаповалів ці була встановлена у січня 1918 р. Першими депутатами були Дацько Павло Федорович, Богдан Митрофан Порфирович та інші. Активну участь у боротьбі за встановлення радянської влади на селі брали також Головко Яків Леонтійович (розстріляний німецькими окупантами в 1942 р.). Сагачка Павло Юхимович( колишній матрос, Чорноморського флоту, помер), Глущенко Роман Васильович , Кальней Пантелеймон Григорович та інші.

У Шаповалів ці відбулося з»єднання посланого з Гомеля на допомогу червоногвардійцям Дубовецького полку з червоногвардійським загоном Євтушенка. В селі є люди, які були в нього в законі (Богдан Митрофан

Порфирович, колгоспник) або особисто знали Євтушенка (Головань Петро Данилович, пенсіонер).

В роки громадянської війни певний час у 1918 році село було під владою німецьких окупантів. Перебували тут і військові частини Денікіна. Від денікінців Шаповалівка була звільнена у серпні 1919 р. Подолавши опір зовнішніх ворогів і внутрішніх ворогів революції. Радянська влада під керівництвом комуністичної партії почала відбудовувати в селі зруйноване війною господарство.

У 1913 в с.Шаповалівці було два комуністи: Шуда Тимофій Дмитрович, Ігнатьєв Іван Іванович. Вони входили до складу Борзнянської парторганізації оськільки в Шаповалівці в той час партосередку не було.

До його складу входили: Шуда Тимофій ДмитровичДгнатьев Іван Іванович, Глущенко Микола Васильович, Мигдай Іван Олексійович, пізніше прибув Савченко Тимофій Максимович (член партії з 1918 року)

Парторганізація проводила велику роботу по зміцненню радянської влади на селі, керувала роботою комітету незаможних селян, комсомольської організації, проводила політику партії в життя, відстоювала інтереси бідняцько-середняцької частини населення (із слів Івана Олексійовича Мигдая , вчителя Шаповалівської середньої школи).

У будівництві нового життя активну участь приймала молодь. Комсомольська організація на селі була створена в лютому місяці 1942р. Першими комсомольцями були: Головко Андрій Трохимович ( зараз працює пасічником у колгоспі), Буряк Григорій Іванович, Ігнатьєв Іван Іванович, Мигай Іван Олексійович, Глущенко Іван Васильович, Глущенко Ілля Семенович, Шостак Степан Гнатович, Шостак Петро Гнатович, Шуба Іван Тихонович, Кайка Микола Йосипович, Мусієнко Степан Петрович.

Молода комсомольська організація розгорнула активну роботу по проведенню культурної революції на селі - вели боротьбу з неписьменністю, релігійними заборонами, без культур»ям, займалось політичною освітою своїх членів та сільської молоді. У молодіжному клубі/ бувшому будинку попа Покровської церкви/ комсомольці разом з сільською молоддю організовували лекції та бесіди на політичні, наукові та антирелігійні теми, цікаві вечори художньої самодіяльності. Це захоплювало юнаків та дівчат, вони тяглись до знань, до активної участі в громадському та політичному житті. Велику допомогу в роботі комсомольської організації подавав тодішній директор школи Мірошник Олексій.

На кінець 1924 року лави комсомольців поповнились. Комсомольцями стало ще 15 чол. /Горбань Іван Харитонович, Романко Іван Юрієвич, Сагачка Тимофій Якович, Ємченко Пелагея Савівна, Шерембей Іван, Шарамко Никифор Савич та інші.

Важливою ділянкою роботи комсомольського осередку в ті роки була організація батрацької молоді, яка проживала в селі та на хуторах і працювала в куркульських господарствах.

З метою захисту матеріально - правового положення батраків з наймачами були укладені трудові догори , створено низову профорганізацію

«Робземліс» в яку вступило багато батрацької молоді. Більшість членів комсомолу були членами комнезаму і активну участь в його роботі.

У період колективізації комсомольська організація ще більше зросла. Вона була надійним помічником і резервом партійної організації і налічувала близько ЗО членів. Особливо активними комсомольцями в період колективізації були Карпенко Іван Юхимович (секретар), Шостак Пантелеймон Гнатович, Федорко Степан Васильович та інші (із спогадів І.О.Мигдай).

Здійснюючи рішення ХУ з»їзду партії, в умовах жорстокої класової боротьби селянська біднота під керівництвом комуністів і активу села організувались у колгоспи.

Першим колективним господарством на селі і в районі була комуна «Перше травня» , організована в 1929 році. Бувший член цієї комуни Розинка Григорій Гнатович згадує: «Ми конфіскували в куркулів майно, інвентар, будували гуртожитки , приміщення для худоби». Так виникала в Шаповалів-ці нова , найзеленіша в селі вулиця - Дочинський шлях.

Очолив комуну Головко Яків Леонтійович. З часу комуна була перетворена в колгосп цієї ж назви.

У лютому місяці 1930 року був організований в Шаповалівці другий колгосп «Переможець», із якого потім 1932 році, виділилась частина господарств і утворила колгосп ім. Ворошилова.

У 1935 році колгоспи одержали перші трактори, а у 1937 році на колгоспних ланах врожай збирав комбайн. Першим комбайнером був Устинко Давид Свиридович (нині бригадир тракторної бригади в колгоспі «Переможець»). Готувались кадри механізаторів, серед них були і дівчата. Шкурпат Ольга Дмитрівна стала трактористкою, а Дацько Євдокія Федотівна- помічником комбайнера.

За перше десятиріччя свого існування с. Шаповалівка досягай значних успіхів у своїх господарській діяльності. Виросли передовики (тоді вони називались стахановцями) колгоспних ланів , які вирощували високі врожаї зернових і технічних культур. Наслідуючи почин п»ятисотенниці Марії Демченко, колгоспниці Шульги Марії Антонівни, Прищепи Парасковії Олександрівни, Сагачки Уляни Іванівни, вирощували високі врожаї цукрових буряків.

Тов. Розинка Григорій Гнатович, що був головою колгоспу «Переможець», згадує, що в 1937 році колгосп на площі 120 га зібрав урожай ячменю по 28 центнерів з га, по 30 центнерів з гектара на площі 150 га. Перший в селі і один з перших у районі цей колгосп придбав вантажну автомашину ГАЗ-АА. У 1937 році в колгоспі «Переможець» була збудована і пущена в дію перша електростанція. Лампочка Ілліча засяяла в будинках колгоспників , у школі, клубі. Колгосп мав духовий оркестр.

Великих успіхів домігся також колгосп ім. Ворошилова. За досягнуті успіхи в 1937-1938 роках. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 лютого 1950 року цей колгосп було нагороджено орденом «Знак пошани» . Колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Учасникам ВСГВ у 1939 році були також ланкова колгоспу «Перше Травня» Шульга Марія Антонівна, свинарка колгоспу «Переможець» Дашко Оксеня, голова сільської ради Буряк Іван Костянтинович, продавець сільмагу Воскобойник Ганна Корніївна. Було чим пишатися кращим людям села.

З кожним роком зростав добробут колгоспників. До Великої Вітчизняної Війни в селі працювала хлібопекарня, аптека, пошта, було споруджено новий сільмаг, працювали дитячі ясла. Колгосп «Переможець» мав гуртожиток для 14 дітей-сиріт.

Значно підвищився культурний рівень села. В Шаповалівці було відкрито одну з перших в районі середню школу. Перший свій випуск вона зробила в 1938 році. Напередодні війни в Шаповалівській середній школі навчалося 762 учні.

За часів Радянської війни серйозну увагу було приділено ліквідації неписьменності, піднесенню загальної культури населення. Для мало письменних і неписьменних при Шаповалівській середній школі та по десяти хатках були організовані лікнепи. Навчання в них проводили вчителі та комсомольський актив.

Село мало хату-читальню, Народний будинок (так тоді називали Будинок культури), хороший драматичний колектив , активними учасниками якого були З.Т.Чудновська, С.Т.Федорко. М.Ю.Сагачка, Г.Р.М»Оленко, Г.П.Шуда та інші, хороший гурток, духовий оркестр.

У 1938 році в село приїздив відомий український письменник Олекса Десняк на зустріч з трудівниками села, читав уривки з рукопису свого твору «Тургайським сокіл». Трудовики села обрали Олексу Тесняка депутатом Чернігівської області Ради депутатів трудящих.

Колгоспний лад докорінно змінив життя людей на селі. Воно стало світлим, культурним, заможним. З радістю працювали колгоспники у сільському господарстві, примножували його багатства.

Здавалося , немає меж людському щастю.

Але мирне життя радянських людей було перервано віроломним нападом фашистської Німеччини.

На захист Батьківщини разом з усім радянським народом піднялися і трудівники Шаповалівки. На фронт із села пішло близько 400 чол. Колишній голова колгоспу «Переможець» Матюшенко Федот Данилович пішов у партизани і став командиром Шалигінського партизанського загону, партизанського з»єднання С.А.Ковпака. В селі було створено народне ополчення.

Жахливі були часи німецької окупації. Фашисти чинили звірства в селі, руйнували й палили будівлі, грабували колгоспне господарство та населення.

З час окупації з Шаповалівки було вивезено до Німеччини 96 чол., спалено 43 двори, по-звірячому розстріляно 12 чол. Комуністів і активістів села (Головку Якоба Леонтійовича , Розинку Олексія Карповича, Чабан Івана Григоровича, Чабан Євдокію Герасимівну, Чабана Петра Івановича,

Якименка Михайла Григоровича, Кальнея Наталку Климівну, Ященка Степана Захаровича).

Фашисти розграбували колгоспи, зруйнували два приміщення школи на 10 класних кімнат, новий Будинок культури.

Під ярмом окупантів село перебувало з 11 вересня 1941 р. по 18 вересня 1943 р. Могутні удари Радянської Армії покотили німецькі полчища на Захід. Шаповалівка , як і інші міста і села України, була звільнена від фашистського рабства.

З великою радістю зустріли трудящі села Радянську Армію визволительку. З села Шаповалівки в діючу армію пішло багато молодих захисників Батьківщини. Вони самовіддано боролися на фронті, багато з них віддали життя за незалежність Вітчизни. За бойові заслуги в роки Великої Вітчизняної Війни орденами і медалями в Шаповалів ці було нагороджено 287 чол.

Наші односельчани, які загинули у Великій вітчизняній війні 1941-1945 р.р

Савченко Дмитро Павлович Шеїн Павло Олександрович Шушвал Олексій Дмитрович Ємченко Іван Савич Савченко Андрій Йосипович Матюхін Степан Яколович Шалапуда Семен Петрович Ласун Григорій Карпович Босяк Микола Сидорович Гірченко Олексій Савич Дашук Трохим Яколович Шуба Іван Васильович Гірченко Гаврило Андрійович Борисенко Павло Макарович Яковенко Олексій Іпатійович Будюк Захарко Костянтинович Савченко Степан Гнатович Шуба Яків Пилипович Шуба Дмитро Матвійович Шеїн Олексій Петрович Грищенко Іван Федорович Коротенко Олександр Іванович Котляренко Василь Іванович Шуда Максим Опанасович Обмачевський Дмитро Трохимович Дацько Андрій Феодосійович Богдан Михайло Митрофанович Богдан Микола Митрофанович Дацько Михайло Микитович Романко Микола Якович

Дубинка Федір Тимофійович Карпенко Микола Павлович Кочерга Григорій Михайлович Кочерга Василь Михайлович Гавриленко Григорій Ничипорович Гавриленко Антон Ничипорович Шалапуда Кіндрат Григорович Головащенко Федір Гнатович Савченко Іван Кузьмич Рибка Василь Федорович Одарич Оксентій Іванович Сілич Антон Іванович Тараба Тимофій Іванович Калениченко Володимир Григорович Шерембей Василь Федорович Тимошенко Антон Сергійович Савченко Дмитро Єпіфанович Савченко Іван Андрійович Шеїн Йосип Єлисейович Головко Яків Олексійович Кайка Яків Олексійович Шуба Петро Олексійович Орловський Юхим Никифорович Орловський Федір Никифорович Садовий Самійло Федорович Босяк Данило Сидорович Матюшенко Сава Григорович Федорко Василь Володимирович Гірченко Микита Андрійович Савченко Олександр Максимович Дашук Микита Юхимович Якименко Іван Федорович Воскобойник Григорій Іванович Романко Петро Іванович Шеїн Іван Петрович Шеїн Антон Петрович Савченко Микола Артемович Людкевич Федір Максимович Шеїн Іван Петрович Ященко Семен Яколович Воскобойник Іван Іванович Воскобойник Микола Іванович Воскобойник Іван Терентійович Будюк Михайло Іванович Будюк Андрій Іванович

Ященко Валентин Федорович Дашук Іван Яколович Орловський Костянтин Юхимович Орловський Лаврін Трохимович Шалапуда Тимофій Фокович Шалапуда Іван Тимофійович Соловей Павло Степанович Ященко Яків Олексійович Романко Іван Гаврилович Садовий Олексій Григорович Можній Олександр Минович Ященко Степан Миколайович Горбач Григорій Степанович Купченко Михайло Савич Чабан Григорій Андрійович Дашко Павло Іванович Головань Трохим Давидович Войтенко Іван Федорович Купченко Дмитро Самойлович Моренець Михайло Семенович Коротенко Олексій Гаврилович Боженко Михайло Федорович Савченко Андрій Федорович Шерембей Василь Федорович Шерембей Михайло Федорович Билич Іван Андрійович Оптовець Микола Петрович Оптовець Олексій Петрович

Населення села , як і весь радянський народ, горіло стремлінням надавати допомогу фронту. Шаповалів ці заготовляли продукти харчування, збирали кошти на танкову колону. Відправляли подарунки воїнам.

Зразу ж після звільнення села від фашистської окупації трудівники колгоспів приступили до відбудови зруйнованого господарства.

Тяжко було перші роки: не вистачало реманенту, робочої сили, тягла, сільськогосподарських машин. Працювали лише жінки ,підлітки і старики, бо всі здорові чоловіки були в діючій армії. Під час окупації земля дуже запустіла. Врожай у 1944 році був дуже низький ( всього 5.2 ц. зерна з гектара).3емлю обробляли вручну, не було добрив.

В колгоспах села лишилося тільки 25 корів. Надої молока не перевищували 1000 літрів на корову. У 1944 році всі три колгоспи села були спроможні здати державі 54 ц. м»яса.

Але колгоспники не відчаювалися і не опускали руки. Радість звільнення від окупантів примножувала їх сили.

Ланкові колгоспу «Переможець» в січні 1945 р. звернулися до всіх ланкових колгоспів Бортнянського району з закликом взяти підвищені зобов2язання по вирощуванні зернових і технічних культур», щоб господарство розцвіло на славу нашої Батьківщини та на страх лютому ворогові, який хотів обернути нас на рабів» ... Ми пишаємося успіхами , що одержує Червона Армія на фронтах. Наш фронт тут, в тилу, на наших полях». Ланкові брали зобов»язання виростити 300-400 ц. цукрових буряків з гектара, 250-300 ц. картоплі ,13 ц. озимини, 15 ц вівса ,16 ц. проса, 12 ц. ячменю.

У березні 1945 р. трудівники колгоспу «Переможець» виступили із закликом: « Дамо більше молочних продуктів Червоній Армії»

Колгоспи поступово міцніли, господарство неухильно йшло вгору. Внаслідок самовідданої праці людей на кінець 1 п»ятирічки всі три колгоспи відбудували свої господарства і піднесли їх до довоєнного рівня.

У 1950 році колгоспи села «Перше травня» , ім. Ворошилова і «Переможець» об»єднали свої господарства. З 1956 року колективне господарство села Шаповалівки носять назву «Переможець». Є одне з найбільших господарств району.

Дякуючи керівництву та постійній невтомній турботі нашої Партії та Радянського Уряду про розвиток сільського господарства, наполегливій праці трудівників села, вони досягли значних успіхів. Колектив колгоспу «Переможець» з любов»ю працюючи на прекрасних шаповалівських землях і, застосовуючи передову радянську агротехніку. Одержує із року в рік високі врожаї різних культур.

Загальна площа усіх сільськогосподарських угідь колгоспу становить зараз 5400 гектарів. До складу угідь входять рілля ( 3850 га, або 71% всієї площі), ліси (244 га, 4,4%, сади (56 га, 1,5% ,луки) 310 га, 8,8%), випаси (162 га, 3%), болота (194 га 3,6%) і ін.

Основними сільськогосподарськими культурами , які вирощує колгосп є жито, пшениця. Ячмінь, цукрові буряки, просо, гречка, картопля, кукурудза та ін.

Найбільше землі засівається під зернові культури( 51%), потім ідуть кормові, кукурудза, сіяні трави (30%), технічні цукрові буряки(10%), картопля і овочі (9%).

Невтомна праця колгоспників на полях дає свої відчуття результати. З року в рік колгосп «Переможець» збирає велику кількість врожаю сільськогосподарських культур.

Це особливо наглядно видно, коли порівняти великий збір основних культур у 1962 і в 1964 р. р. у 1962 р. зернових було зібрано 29.610 ц., а у 1964-30.272 ц., цукрових буряків відповідно - 69.700 ц. і 93.247 ц., картоплі-34.630 ц. і 38270 ц. овочі-3.025ц. і 3381 ц.

Самим складним для колгоспу в останні роки був 1963 рік. Коли жорстока посуха боляче вдарила по врожаю і не дала можливості колгоспникам одержати заплановану кількість сільськогосподарських продуктів. В умовах життя за царату така посуха і недорід означали б голод для мільйонів селянських сімей.

З радянської влади цього не сталося. Колгоспники села Шаповалівки, як і інших місцевостей. Перебороли ці труднощі і в складних кліматичних умовах зібрали необхідну кількість хліба, розрахувались з державою по продажу зерна, засипали необхідні форми тощо. Це ще раз переконливо показало всім життєвість і велику силу колгоспного ладу.

Другою важливою галуззю господарства колгоспу «Переможець» є тваринництво. Тисячі голів колгоспної худоби влітку випасаються на колгоспних випасах, даючи щороку сотні центнерів високоякісної тваринницької продукції, яка з року в рік зростає.

На 1 липня 1965 року в колгоспі нараховувалося 1709 голів великої рогатої худоби, а на 100 га. с/г угідь біля 32 голів, в тому числі корів 594 , свиней -2745, а на 100 га. ріллі припадає біля 80 голів, овець-711 голів, курей-3000 штук.

За роки колгоспного ладу докорінно змінився характер праці шаповалівських трудівників.

На зміну примітивних знаряддям праці, які були в індивідуальних селянських господарств , кінним плугам. Дерев»яним боронам, ручному способу сівби зерна прийшла могутня сільськогосподарська техніка, яка змінила і полегшила тяжку ручну працю. Радянська влада щедро забезпечила нею колгосп.

Із року в рік збільшуються прибутки колгоспу. З а останні 7-8 років вони зросли у 7 разів. У 1962 році вони становили 71.56 крб.

З кожним роком зростає неподільний фонд колгоспу, який становить 828.785 крб. за рахунок цього фонду протягом останніх років колгосп побудував 4 корівники (один з них чотирьохрядний, три -дворядні) на 600 голів великої рогатої худоби, з приміщенням для свинотоварної ферми, кормокухню, дві водонапірні башти, електростанцію, гараж, добре обладнану кухню, механічну майстерню ,баню, Будинок культури на 400 місць, дитячі ясла на 120 дітей, шкільне приміщення на 10 класних кімнат і інше.

Всі багатства колгоспу своєю самовідданою працею створюють його люди. Колгосп пишається своїми передовиками сільськогосподарського виробництва, а їх у нього не мало, і імена їх відомі в усьому районі. Це доярки Головко Марія Василівна, яка надоює від кожної корови по 3.200 літрів молока. Джура Євдокія Костянтинівна - по 3180 л., Демченко Валентина Дмитрівна-2800 л.. свинарка Шарамко Параска Василівна, яка одержала по 18 поросят від кожної свиноматки, телятниця Сурікик Тетяна Василівна, що домоглася приросту живої ваги молодняка по 600 г на добу, птахівниця Борисенко Олександра Павлівна, яка одержала по 150 яєць від кожної курки-нееучки, бригадир Суржик Олександр Петрович, який домігся в 1964 р. врожаю пшениці по 28 ц з га на площі 162 га і зерна кукурудзи по 41 ц з гектара на площі 40 га, бригадир Мазурок Іван Андрійович, що виростив урожай цукрових буряків по 270 ц. з гектара на площі 70 га, ланкова Панченко Уляна Петрівна, яка разом з своєю ланкою у 1954р. домоглася врожаю цукрових буряків по 344 ц. з га на площі 13 га.

Самовіддана праця окремих трударів колгоспу і села відзначена високими урядовими нагородами. Доярка Головко Марія Василівна та Джура Євдокія Костянтинівна нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора. Цим же орденом нагороджено головного лікаря сільської лікарні Русіну Надію Пилипівну , медалями «За трудову доблесть» нагороджені колгоспники Дацько Михайло Пилипович.

За роки радянської влади і особливо за період колгоспного ладу в селі розквітла культура, освіта , незрівнянно виріс культурний рівень трудівників села.

В селі є середня школа. В 1965 році навчалося 560 учнів, працювала школа сільської молоді. При школі були заочні групи 8-11 класів. Нині в школі 136 учнів.

В школі працювало 35 учителів , більшість з них мають вищу педагогічну освіту, Учитель Коваленко Григорій Іванович, він же і директор школи, за сумлінну роботу нагороджений значком «Відмінник народної освіти». Нині в школі 17 вчителів.

В селі працює дільнична лікарня на 10 ліжок. В медичній установі працюють 3 лікарі з вищою освітою, один фельдшер, одна акушерка, 9 медсестер.

В селі є ветеринарна дільниця, яка обслуговує село Шаповалів ку та навколишні села.

До послуг жителів села дві бібліотеки. Невтомною трудівницею культурного фронту показала себе завідуюча бібліотекою Борзенець Олександра Юхимівна. У 1966 році їй було присвоєно звання «Заслужений працівник культури».У 1961 році бібліотеці було присвоєно звання «Бібліотека відмінної роботи.»

Докорінно змінювався характер праці. В колгоспному виробництві широко застосовують досягнення науки. Тут налічувалося 12 спеціалістів сільського господарства - 3 агрономи, 4 ветфельдшери, 2 економісти, З зоотехніки. На фермах і ланах основною фігурою стає механізатор. В господарстві працювало 42 трактори, 16 різних комбайнів, 36 автомашин, більше сотні причіпних та навісних знарядь.

Виконуючи історичні рішення ХХУП з»їзду КПРС і ХХУП з»їзду КП України, трудівники села на 1989 рік планували виростити з кожного гектара по 28.3 ц.зерновихДбО ц.-картоплі,275 ц.- цукрових буряків. 128 ц.- овочів, а виростили по 22.5 ц зернових, 160 ц- картоплі, 275 ц- цукрових буряків,600 ц- кормових буряківД 15 ц- овочів.

Колгосп спеціалізувався на виробництві свинини. В 1974 р. було завершено будівництво комплексу по відгодівлі свиней на 12 тисяч голів.

Приймаючи участь у реалізації Продовольчої програми СРСР, в Шаповалів ці багато зробили, щоб підвищити врожаї і продуктивність тваринництва.

На тваринницькій дільниці працював великий дружній колектив. Багато років працювала тут майстром по вирощуванню молодняка Катерина Іванівна Рибка, яка одержувала від кожної свиноматки по 18-20 поросят за рік. Головвиставком ВДНГ СРСР нагородив її золотою медаллю і преміював

легковим автомобілем. Катерина Іванівна була делегатом ХХУІІ з»їзду Комуністичної партії України.

Ударна праця жителів Шаповалівки по заслугах була оцінена Батьківщиною. 122 передовики виробництва відзначені урядовими нагородами. Орденів Леніна і Трудового Червоного Прапора удостоєний Сілич Андрій Федотович. Орденам Трудового Червоного Прапора нагороджені Джура О.А., Стеблевська М.І., Шостак В.І., Савченко М.Л., Шеїн М.І. Ордена Жовтневої революції удостоєний Ї.М.Коротенко, ордена «Знак пошани»- Головко Р.І., Мельник М.Ї., Бойко Колесник О.А., Коротенко І.М., Шеїн М.І.

Ріст суспільного виробництва являвся основою підвищення добробуту трудящих. За післявоєнні роки було побудовано близько 700 нових будинків з просторими світлими кімнатами, верандами. Тепер у кожній хаті - красиві меблі, заповнені книжками шафи, радіоприймачі. Широко входили в побут електричні прилади, пральні машини, холодильники, газобалонні установки. До послуг трудівників - майстерня побутового обслуговування , перукарня, автоматична телефонна підстанція, поштове відділення. Працювали п»ять магазинів , кафе. Добре було налагоджене медичне обслуговування населення. У 1965 році стала до ладу дільнична лікарня на 25 ліжок. Була аптека, амбулаторія, фізіотерапевтичними, зубний кабінети.

Постійною увагою оточені малята. Вони виховувалися в яслах -саду. Розквітала культура села, 44 чоловіки мали вищу освіту. В красивому приміщенні середньої школи, побудованому в 1961 році навчалося 245 учнів і працювало 27 вчителів, з них 5 вчителів - Товстоліс Р.Г. ,Шарамко А.І., Дацько Р.П., Дацько М.З., Соловей М.Д.,- відмінники освіти СРСР.

На території школи великий фруктовий сад, дослідні ділянки. Школярі систематично зустрічалися з передовиками колгоспу, спеціалістами сільського господарства. Старшокласники працювали в учнівській виробничій бригаді. Для учнів 1-3 класів працював літній табір «Сонечко». Центром культурного життя села являється будинок культури, споруджений у 1960 році (зал на 350 місць).Тут демонструвалися кінофільми, проводились тематичні вечори і вечори відпочинку, читалися лекції, працювали гуртки художньої самодіяльності, функціонував духовий оркестр і оркестр ударних і електроінструментів. Агіткультбригади виїжджали на виробничі дільниці і в сусідні села з концертами. Незабутньою була зустріч шаповалівців з їх знатним земляком - передовиком і новатором виробництва в чорній металургії Двічі Героєм Соціалістичної праці Г.Я.Горбаньом. Уродженцями Шаповалівки являється М.А.Шарамко - соліст ансамблю пісні і танцю Червонопрапорного Чорноморського флоту.

Жителів обслуговують дві бібліотеки: сільська з книжковим фондом 18233 екземплярів, і шкільна (більше 4 тис. книг).

За давніших часів сільські вулиці отримували свої назви в залежності від того, хто жив або що відбувалось на цих вулицях. Так зокрема: Слобідка - нині вулиця Фрунзе, за селом протікала річка Слобода, через яку перепливали вільні козаки і оселялися на її берегах звідки й назва вулиці.

Шарамківка нині Попудренка- більшість жителів, що проживали на вулиці мали прізвище Шарамко

Вулиця Савченківка теперішня Перемоги - на вулиці проживали майже всі Савченки

Шубівка -частина вул.Перемоги -на вулиці теж більшість жителів на прізвище Шуба

Іващенківка вул.Перемоги проживали теж більшість Іващенків Будюківка теперішня вул.Чапаєва -на вулиці проживали Будюки Борзнянський шлях нині вул.Радянська -дорога, що йде через село на Борзну.

Батуринський шлях теперішня вул.Комарова. Коли, ще не було траси

Київ-Москва, то дорога на Батурин ішла через село. Голованівка нині вул.Ворошилова за прізвищем Головань Сергіївка теперішня Міжнародна напевно проживало багато Сергіїв. Богівка- нині вул.Набережна на вулиці знаходилась церква Голубоковка теперішня Набережна, вулиця низинна. Гірковка- частина теперішньої вул.Щорса проживали Гірченки Ковалівка -вул.Щорса по вулиці була розташована кузня. Примаківка нині Колгоспна - проживали жителі на прізвище Примаки Вулиця Чабанівка теперішня Комсомольська проживали жителі на

прізвище Чабани.

Гостинно зустрічали шаповалівці трудівників із Хрудимського району братської Чехословаччини, котрі приїжджали сюди, щоб поділитися досвідом роботи, покласти квіти на могилу земляків-інтернаціоналістів. Відвідуючи ЧССР, шаповалівців свою чергу, знайомляться з життям і роботою чехословацьких друзів.

Провідну роль у громадсько - політичному житті Шаповалівки відігравала партійна організація, в якій налічувалось 74 комуністи. Вони мобілізовували трудівників села на успішне виконання завдань дванадцятого п»ятирічного плану, очолювали найбільш відповідальні ділянки виробництва- працювали бригадирами, завідуючими фермами, ланковими.

Економічний кризи , що розпочався в країні не минув нашого села. Економіка колгоспу почала різко падати. Почалося зменшуватись поголів»я свиней та корів. Погіршилися врожаї полів. Техніки, що була в колгоспі стала зношуватися, нової не купували, бо було нізащо. Врожаї ті, і вродити було вбирати нічим. В результаті чого врожаї залишалися на полі. Комплекс по відгодівлі свиней був у 1996 році закритий. В 1998 році помер голова асоціації Старостенко А.І. Асоціація роз»єдналася, знову КСП «Переможець» став самостійним. В березні 1998 році КСП «Переможець» очолив Пілієв Д.Г. Т а справи в колгоспі не покращились, а стали ще гіршими. Майже половина колгоспних земель залишилися не засіяними за браком техніки і палива. В 1999 році 1000 га земель були віддані в оренду Агро Інтер. На 1 січня 2000 року в колгоспі залишилося 254 корови, від яких надоювали взимку по 300 г молока на день, свиней лишилося більше сотні, курей на пташнику 15 штук.

В селі було 4 магазини, залишилося 2. Товарів було мало в магазинах. Купівельна спроможність населення з кожним роком зменшувалася. По півроку і більше затримки по виплатах заробітної плати і пенсії. В колгоспі заробітної плати не отримували роками. Зате почала розвиватися приватна торгівля. В селі кожен четвер почав працювати базар на який з»їжджаються не тільки підприємці району, а й з сусідніх. В 1997 році магазин , який очолює Пономаренко Т.М. було взято в оренду. Почали більше завозитись різного товару. Збільшився товарообіг в магазині. В 1999 році і другий магазин було взято в оренду. Очолила його Борисенко Г.П. Магазин було переіменовано в «Берізка»

В 1998 році в нашій країні відбулися вибори до Верховної ради та місцеві ради. Жителі нашого села прийняли активну участь у виборах. По Ніжинському виборчому округу, кули входив і Бортнянський район було обрано депутатом до Верховної ради Пухкал О.Г. до обласної ради Ященко Л.Г. і Юрченко А.Ф.До районної ради від нашого села обрано Примак Г.І., Фесенко Г.І.,Пілієв Д.Г. На сільського голову було висунуто три кандидатури: Собора С.Б.-сільський голова, Дудка Г.Т.-тимчасово не працюючий, Сілич С.Г.-помічник бригадира тракторного стану. За більшістю голосів знову було обрано сільським головою -Собору С.Б.

В 1999 році відбулися вибори Президента. Як і по всій країні в селі велася активна боротьба між різними партіями. Особливо активну участь у пропаганді взяли представники від партії комуністів Борзенець Ф.В., Борзенець О.Ю., Горбаченко Д.І. В результаті більшість жителів села проголосувало «за» Симоненко П.. На повторних виборах одержали ту ж саму картку. Активно відгукнулися йсителі села на Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки. У січні місяці 2000 року розпочалася реорганізація КСП «Переможець» . В селі створено робочу групу на чолі якої обрано Дацько М.Г. На базі КСП «Переможець» створено товариство з обмеженою відповідальністю «Переможець», куди віднесли більшість селян свої майнові паї і земельні паї.

В грудні 2001 року в приміщенні школи встановлено комп»ютерний клас

Активну участь у підготовці до виборів прийняли жителі нашого села. Відбулися зустрічі з кандидатами у депутати до Верховної Ради та до місцевих Рад з кандидатами на сільського голову.

15 березня 2007 року село відвідав голова Верховної ради Іван Плющ. Зустріч з жителями села відбулася в Будинку Культури. Наступний візит голови Верховної ради відбувся напередодні виборів 29 березня. І.С. Плющ відвідав школу. Для молоді села подарував музичний центр для школи цифровий фотоапарат.

31 березня відбулися вибори сільського голови. Сільським головою більшістю голосів був обраний Дацько Віталій Михайлович

У 2004 році прийшли нові інвестори. І частина людей свої земельні паї здала в оренду крохмальному заводу «Петровське» Щорського району.

В Шаповалівку надійшов довгоочікуваний голубий вогник - газифікація. За сприянням нашого земляка Плюща І.С., столичний мер Омельченко О.О. виділив кошти у сумі майже 500 тисяч гривень для з»єднання газопроводу з Іванівкою. В селі було створено кооператив , до якого вступили всі бажаючі вести газ. Кооператив очолив Коваленко Григорій Григорович. Кожен член кооперативі заплатив по 3200 гривень за газопровід, що проходить в селі. І ось 1 травня 2006 року було підключено газ до будинку Мітченок СІ. Народний депутат Олег Валерійович Ляшко від блоку Юлії Тимошенко є частим гостем Борзнянщини. Також відвідує Шаповалів ку. За його сприянням були виділені кошти для газифікації котелень в Миколаївці, Високому і Шаповалівці. І ось першого березня 2008 року по-святковому гостинно й зворушливо зустріли народного депутата Олега Ляшка, голову райдержадміністрації Володимира Биковича та голову районної ради Анатолія Хавила. Котельню школи підключили до газової мережі, а урочистості пов»язані з цією подією, якраз припали на першу суботи весни. На невеличкому майданчику коло котельні зібрались учні, учителі, батьки , численні гості, жителі села. Теплі слова на адресу безпосередніх виконавців робіт почули Вадим Шибіка, директор ВПТМ «Борзнатеплокомуненерго» та Микола Кудра, начальник управління з газопостачання та газифікації. Перші керівники району та Олег Ляшко, звертаючись до учнів , побажали їм тепла не тільки в приміщенні, а й у душах, щоб їхні щоденники кожного дня поповнювались тепер тільки 12 балами, щоб по закінченню школи вони ніколи не забували рідного села, батьків та вчителів, а дорослі завжди пишалися їхніми успіхами.

Після урочистості, у затишному актовому залі школи Олег Ляшко провів зустріч із жителями села. Директор школи Товсто ліс Михайло Дмитрович за провис гостей на 70-річний ювілей , який припав на 24 травня.

24 травня 2008 року Шаповалівська школа відзначила 70-річчя. Вітали з ювілеєм колишніх випускників, педагогічних працівників, учнів голова райдержадміністрації В.М.Бикович та голова районної ради А.П.Хавило.

Директор школи М.Д.Товстоліс розповів присутнім про історію, традиції школи, успіхи її випускників, здобутки учнів і педагогів. Як середня, школа працює з 1938 року. За цей період вона здійснила 67 випусків. Зі стін школи вийшло 2137 юнаків і дівчат , здобувши якісну середню освіту. Золотий фонд школи -89 її медалістів. Свого часу тут навчались командир партизанського з»єднання Ф.С.Матюшенко, заслужений артист УРСР М.О.Шарамко, доктор педагогічних наук, професор Ігнатенко М.Я., поет, автор пісні «Обіймись Україно!» О.Ф Карпенко , заслужений працівник сільського господарства, кандидат сільськогосподарських наук І.Й.Шеїн і інші.

Народний депутат України Олег Ляшко подарував школі музичний центр, Володимир Бикович і Анатолій Хавило подарували електроплиту для їдальні. Кольоровий телевізор «Самсунг» вручив керівник регіональної громадської приймальні народного депутата України Едуарда Прутніка Олег Золотаренко. Учні школи тепло привітали присутніх на ювілеї великим святковим концертом.

І

18 червня 2008 року Володимир Бикович вручив ключі від новенького автомобіля Шаповалівській дільничний лікарні. Настоятель місцевого Свято-Миколаївського храму Іоан Фазан освятив його.

У 2009 році за сприянням депутата обласної ради Головань Миколи Миколайовича від партії Батьківщина в центрі села було проведено вуличне освітлення.

31 жовтня 2010 року відбулись вибори до місцевих рад та сільського голови. На посаду голови було висунуті три кандидатури : Дацько В.М.-сільський голова, Мясченко С.М.- медсестра, Собора С.Б.- директор БК. Всього було включено виборців до списку виборців 992. На виборчу дільницю прибуло для голосування 610 виборців. Голоси між кандидатами були розподілені так: Дацько В.М- 299., Мясченко СМ.-220, Собора С.Б.-75. Сільським головою знову обрано Дацько В.М.

За материнську самовідданість , народження і зразкове виховання дітей, забезпечення умов для всебічного їх розвитку трьом жінкам нашого села було присвоєно почесне звання «Мати-героїня», які народили і виховали до восьмирічного віку п'ятьох дітей: Івасенко Ярослава Іллівна, Земко Галина Андріївна, Сарана Любов Яківна. На зустрічі з кандидатами від партії Регіонів їм були вручені посвідчення, квіти та подарунки.

Кiлькiсть переглядiв: 255

Коментарi

  • Frankpoof

    2017-06-21 11:59:12

    Автоматическое продвижение в интернете с помощью агрегатора сайтов [url=http://site-agregator.ru][img]http://s45.radikal.ru/i110/1702/c6/e28611ea9003.gif[/img][/url] Хотите продвинуть сайт в ТОП не отвлекаясь от других дел? Site-Agregator сделает всё за Вас. С Site_agregator вам не надо быть SEO-специалистом. Теперь продвинуть сайт в ТОП в поисковых системах может каждый. Недорогое продвижение сайта, интернет магазина. Рост ТИЦ, PR, посещаемости гарантируем. Хочешь повысить продажи? Просто размести здесь свою ссылку http://bit...

  • Наталья Кальней

    2017-05-07 02:44:10

    Здравствуйте! Спасибо Вам за публикацию. Добавьте, пожалуйста, в число расстрелянных 16 октября 1942 года Кальней Григория Прокофьевича, а к тем, кто не вернулся с поля боя двух братьев - Шкурпата Арсения Александровича и Шкурпата Николая Александровича. Спасибо!...